Дергачівський заклад дошкільної освіти № 1 «Калинка»

ПРОФІЛАКТИКА ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ.

(Підготувала Оніщенко І.В, психолог ЗДО №1 "Калинка")

Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у систематичному психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Булінг відрізняється від сварки тим, що:

– він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;

– в ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;

– він негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я; – може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача;

– він повторюється багато разів, має систематичний характер.

Яким буває булінг? Цькування може мати різні форми:

Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень).

Вербальне цькування (обзивання чи глузування).

Булінг стосунків— явище соціального вигнання — коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та розваг, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження.

Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів). Кіберагресори створюють публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями. Типовими ознаками булінгу (цькування) є: • систематичність (повторюваність) діяння; • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки керівника закладу освіти, педагогічних працівників та інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків. Зокрема, передбачено обов’язок керівника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу. Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: • розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування.

Педагогічні працівники:

– мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

– зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних працівників та інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Булінг серед дітей як правило старшого дошкільного віку в ЗДО, можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо педагог або помічник вихователя: – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі; – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки; – глузує із зовнішнього вигляду дитини; – образливо висловлюється про дитину чи її батьків; – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім’ї; – систематично принижує дитину у присутності інших дітей.

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО. Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина вдома:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку, в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– бруднить чи псує одяг;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

Для профілактики булінгу можна використовувати літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У процесі обговорення прочитаного серед вихованців виникає співпереживання і розуміння почуттів героїв. Для кожної вікової групи можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть ідентифікувати себе з героями, котрі відчувають страждання. В літературі на цю тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм, відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому погано, і разом вони протистоять несправедливості.Також це можуть бути бесіди, обговорення сюжетів мультфільмів, особистий приклад та ін.

ПОЗИТИВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ ТА ІНШИХ-ЗАПОРУКА ЗДОРОВ`Я.

(Підготувала Оніщенко І.В, психолог ЗДО № 1 "Калинка")

Проблема збереження і зміцнення здоров'я дітей потребує комплексного підходу, що передбачає турботу не лише про фізичне, а й про інтелектуально-емоційне, духовне і соціальне благополуччя кожного вихованця, оскільки все це – нерозривні компоненти здоров'я людини.

Основи психічного і духовного здоров'я дитини

У житті людини всі складові здоров'я – фізична, психічна, духовна і соціальна - пов'язані між собою, а їхній інтегрований вплив визначає загальне самопочуття особистості. Про кожну з цих складових необхідно дбати з дитинства.

З метою збереження психічного здоров'я дітей Базовий компонент дошкільної освіти закликає дорослих створити для них комфортне життя – здорове, змістовне, розмаїте, емоційно насичене, позитивно забарвлене – в усіх соціальних середовищах, зокрема у сім'ї та у закладі дошкільної освіти.

Психічне здоров'я– стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого становить загальний душевний комфорт, що забезпечує адекватні поведінкові реакції.

Духовне здоров'я– усвідомлення особистістю себе частиною природи і суспільства, прояв морально-вольових рис характеру в справах, спрямованих на творення, віра у вищі духовні цінності, відповідальність перед іншими людьми, безкорисливість.

Умови збереження психічного і духовного здоров'я дитини

1. Єдність вимог з боку всіх дорослих – вихователів, батьків, інших близьких людей.

2. Забезпечення психологічного комфорту, впевненості в захисті та благополуччі.

3. Відсутність фізичних і психологічних загроз, соціальних конфліктів.

4. Повага до особистості дитини, формування в неї почуття власної гідності, спілкування без тиску (ненасильницьке).

Важливим напрямком роботи педагогів у зазначеному аспекті є, на нашу думку, створення умов для розвитку і закріплення у дітей життєвих навичок, які сприяють збереженню та зміцненню психічного і духовного здоров'я. Назвемо їх.

1. Навички самоусвідомлення та самооцінювання, які формуються завдяки усвідомленню власної унікальності, позитивному ставленню до себе, інших людей та життєвих перспектив.

2. Навички аналізу проблем та прийняття рішень: уміння визначати сутність проблеми та причини її виникнення, знаходити оптимальні рішення і передбачати їх наслідки для себе та інших людей.

3. Навички самоконтролю: вміння адекватно виражати свої емоції та почуття і контролювати негативні прояви.

4. Навички успішного досягнення мети, які формуються на основі налаштування на успіх, розвитку вміння зосереджуватися на досягненні цілей.

Розвиток мотивації на збереження психічного і духовного здоров'я має базуватися, на нашу думку, на формуванні у дітей навичок самоусвідомлення та самооцінювання, що, в свою чергу, виростають з позитивного ставлення до себе та інших людей.

Шляхи формування позитивного ставлення до себе та інших

Усвідомлення свого внутрішнього «Я» - одне з новоутворень дошкільного віку, що виражається в системі уявлень дитини про себе: свої наміри, бажання, настрій; осмисленому орієнтуванні у власних переживаннях; розумінні, чому саме вона віддає перевагу, що є для неї значущим, що вона цінує, що її цікавить. Усе це веде до формування узагальненого ціннісного ставлення до себе.

Позитивне ставлення дитини до себе проявляється в упевненості в собі, своїх силах, здатності розраховувати на себе, знанні своїх можливостей, умінні докладати зусилля для досягнення мети.

Прийняття себе забезпечує перебування дитини у злагоді з собою і позитивне ставлення до інших, що сприяє збереженню її психологічного і духовного здоров'я.

Аби сформувати у дошкільнят позитивне ставлення до себе та інших, дорослі мають постійно підкреслювати свою віру в їхні можливості, хвалити за докладені зусилля, не порівнювати досягнення дітей між собою. Крім того, потрібна цілеспрямована робота, яку варто проводити починаючи з молодшого віку.

ВПЛИВ ЗМІ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ.

(Підготувала Оніщенко І.В, психолог ЗДО № 1 "Калинка")

Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а і дітей. Телевізор, комп'ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки. Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить,"не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження, дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп'ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою. Але якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп'ютерних іграх, це; може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров'я дитини (про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку. Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят дивляться телевізор без правильного вибору, від 40 хв. до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою не була б передача. Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп'ютерного» життя є відставання у розвитку дитини. В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне. Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою. Але мовлення - це не повторення чужих слів та їх запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи. Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати ЇЇ у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів. Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв. на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім'ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, в яких присутнє насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших. Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини. У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп'ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.

·Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим.Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи закомп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 ХВИЛИН) для старших дошкільнят.

·Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а такожхудожні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію.Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео - і телепродукцію

·Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

·Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.

·Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, слід пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.

МАЛІ ФОРМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ В ЖИТТІ ДОШКІЛЬНИКА

(Підготувала Шаповал Н.В., методист ЗДО №1 «Калинка»)

« З родини йде життя людини» - мудро зауважує народна приказка.

Коли народжується дитина, то в народі кажуть, що на небі в цей час зоря нова засяяла, а подружжя стало родиною. З’явилися нові турботи – необхідно зростити дитину та виховати. І тут на допомогу приходить багатовіковий досвід родинного виховання.

Сьогодні є нагальна потреба глибокого вивчення української етнопедагогіки, відновлення виховання дітей на «своїх» національних традиціях, бо саме так можна забезпечити збереження духовної єдності поколінь, збереження себе як нації.

Усе починається змалечку. Саме в дитинстві формується уявлення про довкілля, накопичуються знання, закладаються основи духовності та моралі. Одним із дієвих засобів впливу на дитину є усна народна творчість.

Скарбниця українського фольклору надзвичайно багата. Це і ніжна колискова мамина пісня, і дідусева приказка чи загадка, мудре прислів’я та повчальна казочка.

Досвід і мудрість багатьох поколінь втілився в прислів’я і приказки, в яких яскраво висвітлені моральні цінності людських взаємин, вказуються причинно-наслідкові зв’язки - «Що посієш, те й пожнеш», «Шануй батька та неньку – буде у житті тобі гладенько», підкреслюється шанування доброчесності і зневага до людських пороків.

Колисанки – перші поетичні твори, з якими зустрічається дитина з перших днів свого життя. У них відбита глибока материнська любов, ніжні почуття до дитини, яка відчуває її з теплої лагідної інтонації маминої пісні. У змісті колискових пісень любляча мати пропонує дитині калачі, кашку з молочком, варенички, бублички та ін.. А все це приносять їй гулі, котик - воркотик. Згодом ,дитинка відгукується на пісню, вступає в «мовний діалог» - агукає, підспівує «а-а-а», виявляє перші спроби звукоутворення, а пізніше і промовляння.

Забавлянки та утішки - - це короткі пісеньки та віршики, поєднані із ігровими рухами, вправами, які підтримують радісний настрій дитині, мотивують до ходіння, плескання в долоньки та ін.. Для немовлятка – утішки з пальчиками(«Сорока-ворона»), для дітей, які опановують мову – забавлянки - діалоги. Забавлянки з промовлянням є дуже корисними для мовленнєвого розвитку малюків. Саме тому народ створював для них мовленнєві зразки. Тут і скрекіт сороки ( скро-ко-ко), і спів півника (ку-ку-рі-ку), піщання курчаток (пі-пі-пі), квоктання курки (ко-ко-ко), звукосполучення для означення руху (гой-да-да, чуки-чуки, тупи-тупи.

В забавлянках відтворені і трудові дії дорослих: «Кую-кую чобіток…», «Гуту-ту, гуту-ту, варю кашку круту»)

Загадки – ще один малий жанр фольклору, вони використовуються для формування мислячих навичок дітей, вміння аналізувати, зіставляти явища і факти.

Мирилки . В ранньому дитинстві, коли діти входять в спілкування зі своїми однолітками, вчаться взаємодіяти, часто спостерігаються дитячі сварки. Для відновлення стосунків між дітьми та встановлення дружніх взаємин малюків слід навчати мирилкам. «Мир миром, пироги з сиром,

Вареники в маслі, ми дружечки красні,

Поцілуймося. Помиримося!»

Казки – найулюбленіший жанр дошкільнят. Вони уважно слухають, активно сприймають, швидко запам’ятовують, грають в ігри за казковим сюжетом.

Казки навчають, виховують, розвивають.

Отже, забавлянки, утішки та колисанки, загадки та казки в доступній дітям формі ознайомлюють з навколишнім, вводять у доросле життя, привчають до морально-етичних норм, розвивають дитяче мовлення.

Справа батьків та педагогів – навчити дитину шанувати рідне слово, знати народні звичаї та традиції. Адже відлучення від духовних цінностей свого народу призводить до викривлення особистості, масового народження моральних пустоцвітів, духовних безбатченків, байдужих до своєї землі, свого роду.

Вплив мистецтва на виховання патріотичних почуттів

Підготували:

Шаповал Н.В., методист

Гонтаренко О.Є.,вихователь

Одним із пріоритетних завдань виховання, які висуває держава перед освітніми установами, перед батьківською спільнотою є формування особистості громадянина, свідомого патріота своєї країни, який шанує і зберігає матеріальні та культурно-духовні надбання попередніх поколінь українців, примножує і створює нові цінності задля процвітання Батьківщини.

Важливим періодом у патріотичному вихованні є дошкільний вік - це період, коли в дитини формуються характер, основи світогляду, поведінки, ідеали, переконання, цінності.

Важливим чинником у вихованні патріотизму посідає мистецтво. Про роль мистецтва у вихованні почуттів дитини говорив геніальний педагог В. Сухомлинський: «Мистецтво – це час і простір, в якому живе краса людського духу. Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляє душу. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає насолоду».

У процесі залучення дітей до різних видів мистецтва – театрального, хореографічного, музики, поезії, образотворчого мистецтва, кіно, вихованці доторкуються до світу прекрасного.

Виховання патріотичних почуттів невимушено починається вже з раннього віку, коли матуся або бабця грається з дитиною, промовляючи народні забавлянки, приказки рідною мовою, співає колискові пісеньки. Музика є важливим фактором виховного впливу, задоволення духовних потреб дитини, адже «якщо в ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо в звуках дитина відчує багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на такий щабель культури, якого не можна досягти ніякими іншими засобами. Почуття краси музичної мелодії відкриває перед дитиною власну красу – маленька людина усвідомлює свою гідність» - зауважує великий педагог сучасності В. Сухомлинський.

Слухаючи українські народні казочки, роздивляючись ілюстрації до них, дитина засвоює багатство рідної мови, знайомиться з українським побутом, з елементами національного костюму, моральними цінностями. Велику радість у дітей раннього віку викликає розглядання народних іграшок та ігри з ними.

Згодом, в дитячому садочку, дитина долучається до духовних національних традицій, приймаючи участь в народно-календарних святах Покрови, Святого Миколая, Різдва та Великодня, які поєднують в собі і музику, і поезію, і театралізацію, а головне – духовно-моральні цінності свого народу. Набуті знання та враження діти відображають в роботах з малювання та аплікації, цікавих поробках, виготовлених разом з батьками.

Середній і старший дошкільний вік – найсприятливіший для закладення понять, моральних цінностей, переконань у свідомості дитини, організації національно-патріотичного виховання. Це пов’язано з тим, що в дітей цього віку активно розвивається уява, пам'ять, мислення, вони можуть порівнювати і оцінювати бачене, й відповідно відображати, що створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією рідного краю, людьми, специфікою праці та побуту, особливостями мови, культури, мистецтва.

Програма «Дитина»( від 2-х до 7), за якою працює наш заклад «Калинка», передбачає ознайомлення дошкільників з творами українських художників, композиторів, кращими зразками народного фольклору не тільки в межах освітньої роботи вихователів, а й пропонує батькам вихованців долучатися до цієї скарбниці краси, духовності і моралі.

Ця багатюща культурна мистецька спадщина дає можливість батькам і педагогам плідно розвивати творчі нахили дітей, формувати їхній художній смак, естетичні оцінки і переконання, відчувати внутрішній духовний світ та давати поштовх розвиткові потенціалу особистості дитини, вагомою «перлинкою» якої є патріотизм людини.

Формування у дітей навичок самообслуговування в сім`ї

Самообслуговування - діяльність спрямована на задоволення повсякденних особистих потреб, пов'язаних з життєвою необхідністю догляду за тілом, одягом, взуттям, тощо миття й умивання, причісування, вдягання й роздягання, застеляння ліжка тощо. У процесі самообслуговування дитина активно засвоює потрібні навички знання: про власне тіло, предмети особистої гігієни, гігієнічні процедури, набуває практичного досвіду.

Виконуючи щодня елементарні дії із самообслуговування малюки, привчаються до систематичної праці, й починають розуміти, що всі дорослі і діти мають певні обов'язки, виконання яких не слід перекладати на інших. Елементами самообслуговування діти, починають оволодівати з раннього віку, коли малюк намагається сам умитися, вдягнутися поїсти, тощо. Спочатку, його дії досить обмежені, невпевнені не завжди вдалі. Однак, якщо дорослі терпляче послідовно й регулярно привчають дітей обслуговувати себе, застосовуючи при цьому ігрові прийоми, показуючи пояснюючи правильні способи дій, допомагаючи й виконуючи їх разом з дитиною постійно заохочуючи її до частого вправляння, у практичній діяльності то згодом малята успішно оволодівають навичками самообслуговування. Батьки мають дати дітям раннього віку поняття про одягання й роздягання, привчати дітей самостійно одягатися, та роздягатися у певній послідовності, складати свої речі, дотримуватись акуратності в одязі, бути охайним, помічати забруднення, просити дорослого усунути його. З віком складність дій зростає. За дітьми поступово закріплюються обов'язки із самообслуговування, які дають можливість відчути своє дорослішання, сприяють виробленню необхідної для майбутнього шкільного життя звички до трудових зусиль підвищують відповідальність. Під час навички самообслуговування відбувається процес розвитку волі. Дитина ще нічого не вміє робити і будь яка дія дається з великими труднощами та й не всі хочуть доводити справу до кінця особливо коли не виходить. Малюк сидить і чекає коли його одягне вихователь або мама. Це неможливо пропускати, а треба зацікавлювати, тому що швидко сформується пасивна позиція: зав'яжіть, одягніть. Для того щоб довести дію до кінця зробити все правильно потрібно докласти вольові зусилля. При цьому формуються вольові якості особистості як цілеспрямованість, витримка, організованість, самостійність. Виконання навичок створює умови для формування основ естетичного смаку. Так малюк дивиться в дзеркало і бачить що він змінився коли його причесали. Якщо дорослий похвалить оцінить хоч невеликі успіхи дитини, то в неї викличе це задоволення, впевненість в своїх силах. Особливо це слід пам'ятати в спілкуванні з соромливими, боязкими. Коли приходите з прогулянки, роздягаєтесь, перевіряйте , щоб діти складали одяг. Якщо бачите, що речі розкидані, гукайте дитину і просіть скласти свій одяг. Показуйте результат, що в шафі порядок і чистота. Слід стимулювати бажання обслуговувати себе наприклад: сказати, що тільки маленькі нічого не вміють самі, а ти вже дорослий; важливо розкрити і моральний аспект проблеми самообслуговування, звернути увагу на осмислення роботи і якщо батьки донесуть до дитини ці моменти можна рахувати, що уже в дошкільному віці дитина навчиться себе обслуговувати. Але, звичайно, буває навпаки, мами продовжують прибирати іграшки, їх одягати, і роздягати, складати одяг, витирати взуття. Деякі батьки вважають, що не слід вчити дитину, як правильно виконувати дії . Але навички самообслуговування - це необхідність. Треба їх навчати довго і терпеливо і звертатись до дитини як до рівної. Пояснювати, а не примушувати, ще краще робити в формі гри, наприклад: "Хто перший збере іграшки", або "Хто перший одягнеться."

Під час навчання навичок самообслуговування використовувати такі вірші:

Під час одягання (роздягання) дітей

Ігри-забавлянки

Кую-кую чобіток,

Подай, бабо, молоток —

Не подаси молотка —

Не підкую чобітка.

Гудзик-пудзик розгойдався,

Із ниточки обірвався,

Упав на цибулю,

Набив собі гулю.

Валентина Каменчук

Їхав лис через ліс.

Лисенятам капці віз.

Щоб соснові шишки

Не кололи ніжки.

Вадим Крищенко

Вишиванка

Мама вишила мені

Квітами сорочку

Квіти гарні, весняні:

- На, вдягай, синочку.

Давай, мамо.

Давай, мамо, штаненята –

Одягаю ноженята!

Я росту не лінива:

Одягаю праву, ліву.

Одягаю черевички –

Буду бігати до нічки

Котику - воркотику

- Котику - воркотику,

Одягни сорочку!

-Я не вмію!

- Котику - воркотику,

Зашнуруй шнурочки!

-Я не вмію!

- Котику - воркотику,

Застебни всі ґудзики!

Я не вмію!

- Котику - воркотику,

Приміряй картузика!

-Я не вмію!

Як не вміє котик,

То чи вміє хлопчик?

- Вміє? Вміє!

Навички самообслуговування формуються в іграх з ляльками: "Одягни ляльку на прогулянку", "Мій одяг", "Чому у тебе такий одяг", " Кожній речі своє місце", " Чарівна скринька", " Де чий одяг".

Слід дати дитині зрозуміти, що вона вміє виконувати дії, коли впевнена в собі, коли не принижують, не кричать, а спокійно пропонують, пояснюють теплим, добрим голосом. Тоді свій дім, буде місцем, де зігрівають серця.

Психоемоційний комфорт для дитини в родині.

Дитячий садок є особливим місцем в житті більшості з нас. Це теплий і затишний будинок, в якому приймають і розуміють кожну дитину такою, якою вона є, розвиваючи його в подальшому, як особистість.
Одним з найважливіших напрямків в роботі педагогів є створення для дітей комфортного психологічного клімату. Дуже важливо, з яким настроєм дитина переступить поріг дитячого садка. Хочеться бачити кожну дитину, що йде в дитячий садок, щасливою, життєрадісною і не обтяженою непосильними для її віку турботами. А для цього батькам слід подбати про психологічний комфорт дитини вдома.
Основною причиною, що веде до появи тих чи інших труднощів у повед інці дитини, психологи вважають перш за все недосконалість людських взаємин в першому в його житті колективі - в його родині. Особливості сімейного мікроклімату визначають поведінка найближчих дорослих - мами, тата, бабусь, дідусів, братів і сестер. А дитина, не усвідомлюючи ніяких прихованих і навіть явних конфліктів, емоційно сприймає або грозову напруженість, або постійну тривогу і страх, або, якщо пощастить, благотворні почуття спокою, радості, затишку.

Зрозуміло, ніхто не створює емоційно несприятливого клімату для своєї дитини. Сім'я живе так, як вона звикла жити, буває, що посваряться, покричать, скривдять один одного. Нічого страшного в цьому немає. А дитина? Ну, її, найчастіше, в розрахунок не приймають. Така точка зору - найпоширеніша. Але чи правильно це?

Діти вчаться у нас поведінки, манерам спілкування: крику, якщо ми кричимо; грубості, якщо ми грубим; жорстокості, якщо ми це демонструємо.

Наші необдумані агресивні дії найчастіше викликані нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Атмосфера в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров’я малюка. Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини. Скандали, суперечкиміж батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмуютьнервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності. До цих же наслідківпризводять і непомірнезастосуваннявсілякихзаборон на кшталт «не чіпай», «не бігай», «не лізь» тощо. Такеавторитарневиховання не сприяє нормальному розвитковідітей, як і протилежнакрайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволяється.

У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи малюків.

Діти - надзвичайно важлива частина нашого життя, що вимагає постійної уваги і турботи. З появою дитини змінюється все життя дорослої людини, тому що з цього моменту всі його прагнення повинні бути спрямовані на те, щоб виростити, виховати здорову, щасливого психологічно благополучного людини. Саме сім'я має найбільший вплив на психофізичне здоров'я дитини

З огляду на дані характеристики, дорослий завжди повинен намагатися бути в гарному настрої. Адже дитина - таке вразливе і вразливе істота, він як губка вбирає і хороше, і погане. Копіює поведінку дорослого і «виносить» його в суспільство, яким для дитини є однолітки.

УКРАЇНА

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) КОМБІНОВАНОГО ТИПУ № 1 «КАЛИНКА» ДЕРГАЧІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДЕРГАЧІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

62303, м. Дергачі, вул.1 Травня, 27, тел./факс: (263) 3-00-81,

E-mail: dnz-kalinka@ukr.net

НАКАЗ

31.08.2020 № 52

Про організацію роботи

Консультативного центру

для батьків або осіб, які їх замінюють,

і дітей, які виховуються в умовах сім'ї

Керуючись Конституцiєю України, Закона­ми України «Про oсвiтy», «Про дошкiльну oсвіту», Інструктивно-методичними листами МОН «Про організацію роботи з дітьми старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні заклади» від 18.12.2000 №1/9-510, «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» від 04 10.2007 №1/9-583, «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» від 17.12.2008 № 1/9-611, Наказом МОН молоді та спорту від 30.06.2011 №714 «Про затвердження Примірного положення про Консультативний центр для батькiв або осiб, якi їx замiнюють i дiтей, якi виховуються в умовах ciм'ї», рiшенням педагогічної ради закладу від 31.08.2020 року №1, з метою надання консультативної допомоги ciм'ї у вихованнi i роз­витку дiтей дошкiльного віку

НАКАЗУЮ:

1. Організувати Консультативний центр для батькiв або осiб, якi їx замiнюють i дiтей, якi виховуються в умовах ciм'ї при КЗ Дергачівський ЗДО №1 «Калинка».

2. Роботу проводити відповідно до положення про Консультативний центр для батькiв або осiб, якi їx замiнюють i дiтей, якi виховуються в умовах ciм'ї з контингентом родин, які закріплені за нашим закладом (рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради від 14.05.2020 року № 113).

3. Визначити завдання Консультативного центру:

- надання всебiчної допомоги сім'ї у роз­витку, вихованнi та навчаннi дiтей, якi вихову­ються в умовах сім'ї, вiдповiдно до їх задаткiв, нахилiв, здiбностей, iндивiдуальних, психiчних та фiзичних особливостей, культурних потреб;

- забезпечення єдиних вимог i наступностi сiмейного i суспiльного виховання;

- забезпечення взаємодiї мiж закладом дошкiль­ної освіти та батьками, iншими органiза­цiями соцiальної i медичної пiдтримки дiтей i батькiв або осiб, якi їх замiнюють.

4. Визначити основні форми дiяльностi Консульта­тивного центру: організація лекторiїв (в тому числі онлайн) різними спеціалістами, теоритичних i практичних ceмінарів, iндивiдуальних i групових консультацiй для батькiв або осіб, які їх замінюють.

5. Будувати органiзацiю психолого-педагогiчної допомоги батькам або особам, якi їх замiню­ють, на основі iнтеграцiї дiяльностi різних фахівцiв Консультативного центру, як індивідуально, так і де­кiлькома спецiалiстами одночасно).

6. Для здiйснення дiяльностi Консульта­тивного центру вести наступну документацію:

- журнал peєстрації звернень;

- план та графiк роботи Консультативного центру, затверджений керiвником закладу.

7. Подати оголошення на веб-сайт закладу про роботу Консультативного центру для батькiв або осiб, якi їx замiнюють i дiтей, якi виховуються в умовах ciм'ї при КЗ Дергачівський ЗДО №1 «Калинка».

8. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Директор _____________ В.М. Дробот

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор КЗ Дергачівський

ЗДО № 1 «Калинка»

_________ ДРОБОТ В.М.

01.09.2020

ГРАФІК

роботи консультативного центру

комунального закладу дошкільної освіти

(ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка»

Дергачівської міської ради Дергачівського району

Харківської області на 2020 -2021 н.р.

Широке використання онлайн-ресурсів: сайт закладу, фейсбук, вайбер, zoom

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор КЗ Дергачівський

ЗДО № 1 «Калинка»

_________ ДРОБОТ В.М.

01.09.2020

ПЛАН

роботи консультативного центру

комунального закладу дошкільної освіти

(ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка»

Дергачівської міської ради Дергачівського району

Харківської області на 2020 -2021 н.р.

ПОГОДЖЕНО

Педагогічною радою

КЗ Дергачівський

ЗДО №1 «Калинка»

Протокол №1 від 31.08.2020