Поради батькам

"Як допомогти дитині адаптуватися до нових правил у дитячому садочку після карантину"

У дитячих садочках почали діяти нові правила, затверджені Міністерством охорони здоров'я.Потрібно розуміти, що нові обмеження можуть виявитися стресовими для дітей та викликати негативні емоції. Тому не тільки вихователі, а й батьки повинні допомогти дитині адаптуватися до нових правил. А саме:

/Files/images/1.png

/Files/images/sayt/2.png

/Files/images/sayt/3.jpg

/Files/images/sayt/4.jpg

/Files/images/sayt/5.png

/Files/images/6.jpg

/Files/images/sayt/7.png

/Files/images/sayt/8.png

Дитина – це не просто інша людина

Дитина– це не просто інша людина, це зовсім інший психологічний простір, якісно відмінне світосприймання. Тому дуже важливо батькам дотримуватись певних правил, щоб зберегти психічне здоров'я дитини, реалізуючи її творчі здібності.
• Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в родині.
• Нехай не буде жодного дня без разом прочитаної книги (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книги).
• Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Кожного дня цікавтесь її справами. Складностями, проблемами, переживаннями, досягненнями.
• Заохочуйте, створюйте умови, дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізувати, ліпити, працювати з конструктором.
• Відвідуйте з дитиною театри, музеї, організовуйте сімейні екскурсії.
• Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, ніж дорогому одягу.
• Обмежуйте перегляд телепередач до 30 хвилин на день, регламентуйте роботу біля комп'ютера, віддаючи перевагу обов'язковій прогулянці на повітрі.
• Привчайте і спрямовуйте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
• Не робіть із дитини лише споживача, виконавця. Байдужого спостерігача, нехай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правами та обов'язками.
Дорослі повинні забути про насилля по відношення до дітей.

Для тих, хто кричить про необхідність "твердої руки", ми хочемо розповісти історію, яку почули від однієї літньої дами. Коли вона була молодою, люди вірили, що без різки гарної людини не виростиш, - вірніше сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він вперше у житті заслуговує того, щоб його добре відшльопали. Вона наказала йому піти і самому вирізати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті, він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш в мене кинути". Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: "Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде". Потім вона поклала камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати, як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент, - ніякого насилля.
Непогано було б нам усім покласти на кухонну поличку невеличкий камінець, як нагадування дітям і собі – ніякого насилля !...

ДІТИ І БАТЬКИ НА КАРАНТИНІ - ЯК ВИЖИТИ В РЕЖИМІ 24/7

Нові умови соціальної ізоляції кидають виклик сталому способу життя родини. Зміни відбулися так швидко, що говорити про природну поступову адаптацію немає сенсу. Ми змушені підлаштовуватися та вибудовувати нові схеми взаємодії, перевіряючи їх одразу на практиці. На жаль, це загрожує помилками у вихованні, почуттям розпачу та нервовими зривами. Діти молодшого віку потребують більше контролю та нагляду з боку дорослих, тож залишити їх на самоті на довгий час або сподіватися, що вони самі знайдуть собі справу, поки батьки працюють, неможливо. Пропоную вам кілька порад, що можуть допомогти в організації сімейного карантинного співіснування з найменшими втратами в робочому процесі та у відносинах.

Упорядкуйте розклад сімейного життя

Допоки ваша сім’я жила за звичайним соціальним ритмом, увас був певний розклад: підйом, сніданок, дорога в садочок, робота, прогулянка, вечеря тощо. У дитини в дитячому садку теж був свій розклад, до якого вона звикла. Коли така звичка сформована, дитина стає більш організованою, уважною, рівень тривоги знижується та підвищується працездатність. Тож аби зменшити інтенсивність стресу, наблизьте карантинний розклад до того, що вона мала в освітньому закладі. Врахуйте найбільш важливі режимні процеси:

  • прийом їжі;
  • денний сон;
  • рухову активність.

На сімейній раді визначтеся з іншими важливими подіями протягом дня. Щоб їх візуалізувати для дитини, зафіксуйте все в загальній великій таблиці. Для цього згодяться магнітна чи коркова дошка, великий аркуш паперу чи навіть дверцята холодильника. Якщо ваша дитина ще не вміє читати, намалюйте піктограми, які їй будуть зрозумілі. Розмістіть таблицю біля годинника. Буде гарна нагода навчити малечу слідкувати за часом. Кожного ранку обговорюйте завдання та плани на день. Залучіть дитину до участі в «читанні» таблиці. Нехай вона розповість мамі чи татові, що вони робитимуть протягом дня. Доручіть дитині викреслювати те, що вже зроблено, закінчено. Це принесе їй задоволення та полегшить очікування на певну подію чи активність, яку дитина дуже бажає.

Щоб не опинитись у «дні бабака», важливо як для дорослих, так і для дітей, щоб розклад не був одноманітним. Обов’язково вигадайте щось змінне на кожен день та заплануйте «час несподіванки/сюрпризу». Творчий підхід до справи допоможе підтримувати гарний настрій та долати загальний стрес!

Розмежуйте простір

Так сталося, що простір, який зазвичай був відокремлений, зараз став змішаним. Дуже важко провести межу між робочим місцем і домашнім затишним кріслом, яким зазвичай користувались усі в родині. Особливо важко в тому разі, коли в дитини та дорослого немає власної кімнати, а отже, немає змоги усамітнитися.

Щоб уникнути конфліктів та непорозумінь, сплануйте й розмежуйте наявний простір на робочий, загальний і особистий. Для цього знадобиться ще один аркуш паперу, а також креативність та уважність до деталей. Намалюйте загальний план квартири та основні меблі. Запропонуйте дитині додати інші деталі— вазони на вікнах, домівку тваринки чи улюблений килимок. Обговоріть, у якій частині квартири чим ви займаєтесь— умиваєтеся, їсте, граєте, дивитеся телевізор тощо. Знайдіть місця, де хтось із родини перебуває найчастіше під час карантину, і нехай дитина поміркує чому.

Так ви зможете пояснити, що в кожного члена родини є свої особисті заняття у певній частині домівки, і домовитися поважати особистий простір кожного— не залишати там свої речі й не чіпати речі інших.

Також на плані встановіть місця для зустрічі, рухливої гри та обіймів. Ви можете навіть зробити таблички з підписами чи картинками й повісити їх для позначення особистих і загальних місць. А табличку «Місце для обіймів» можна кожного разу ставити в різних місцях. Це може стати цікавою грою з пошуком та приємним тактильним контактом.

Запропонуйте дитині побудувати халабуду— маленьку особисту домівку. Це може бути місце усамітнення та відпочинку. Допоможіть їй організувати затишний куточок. Використайте тканину, яка добре пропускає повітря, ліхтарик із помірним світлом, м’яку подушку, на якій зручно сидіти. Якщо хочете завітати до дитячої домівки, стукайте та просіть дозволу зазирнути/увійти. Такі дії можуть навчити дитину поважати й ваш особистий простір.

Пам’ятайте і про власний особистий простір та час на себе. Добре, якщо вдасться домовитися з іншими дорослими членами сім’ї про розклад «особистих годин». Цей час не для роботи, а саме для відпочинку, переключення від напруги, хобі, медитації тощо. Практика «особистих годин» здатна суттєво підняти рівень комфорту цілодобового перебування в умовах соціальної ізоляції.

Складіть правила поведінки та розподіліть обов’язки

Немає сумнівів, що правила та обов’язки існували в родинах ще до самоізоляції. Але зараз вони набувають більшої ваги, адже допомагають витрачати менше енергії на багаторазову одноманітну заборону або делегування справ.

І дорослим, і дітям важливо пам’ятати, що правила є сталими й не можуть змінюватися залежно від настрою батьків. Вони не можуть бути чинними, коли мама поруч, та втрачати чинність у присутності батька. У такому разі дитина страждатиме від непослідовності та намагатиметься маніпулювати батьками.

Навіть маленька дитина вже здатна виконувати деяку хатню роботу або допомагати дорослим. Запропонуйте малечі на вибір кілька справ і зафіксуйте це в сімейному розкладі. Важливим є те, що таку роботу дитина може сприймати як гру. Яскрава ганчірка для пилу та гумові рукавички, як у супергероя, або кухарський ковпак та особиста ложка для розмішування, віник із головою коня, який цікаво приборкати,— такі дрібнички допоможуть не лише мотивувати дитину до праці, а й посприяють розвитку уяви та фантазії.

Часто батьків турбує запитання, чи мотивує дитину система бонусів— гроші, цікаві події тощо. На жаль, загальної відповіді немає. Є діти, яким це допомагає та стимулює їх виконувати свої обов’язки. Є ті, яких це навпаки демотивує. Але кожна дитина потребує уваги батьків до того, що зроблено, та слів вдячності!

Створіть скарбничку розваг та ігор

Період ізоляції важкий навіть для психіки дорослої людини. Необхідність стикатись із загрозою та невпевненість у майбутньому погано впливає на нашу здатність бути креативним і вигадувати нескінченні ігри та цікавинки для дитини. У такій ситуації ми радимо створити скарбничку розваг. Це може бути скринька, до якої всі члени родини складатимуть папірці з ідеями для сімейних розваг. Наймолодших теж заохочуйте малювати свої пропозиції. Можна відокремити рухливі розваги від спокійних або використовувати папір різних кольорів.

Діти дуже потребують тактильного контакту та слів підтримки. Тож обов’язково додайте до скриньки різні пропозиції щодо кола обіймів, вдячності та компліментів.

Використовуйте ґаджети

Коли в батьків багато справ і часу на гру з дитиною обмаль, відеоігри та ролики в YouTube на планшеті або смартфоні здаються порятунком від погрому квартири та бійок між братами і сестрами. Будемо відверті, багато хто користується цим під час карантину. Тому подбайте, аби таке дозвілля було найменш шкідливим для психіки та здоров’я дитини.

Визначте часові проміжки або загальний час на добу користування ґаджетом і позначте це в сімейному розкладі. Використовуйте спеціальну програму, яка рахує активний час роботи пристрою та сповіщає про це користувача. Обов’язково встановіть батьківський контроль із чітко визначеними сайтами, які дитина може відвідувати. Пропонуйте дитині ігри розвивального пізнавального характеру, рекомендовані за віком, та обговорюйте її успіхи й відкриття. Під час відпочинку від ґаджета запропонуйте дитині створити офлайн-версію гри з конструктора чи інших іграшок, намалювати своїх улюблених героїв, вигадати костюми та маски тощо. Сформуйте добірку цікавих відеороликів, дитячих передач і мультфільмів та складіть їх офлайн у папку, щоб дитина могла повернутися до перегляду після перерви. Також це дасть батькам змогу «бути в темі» та підтримувати розмови.

Період ізоляції, без сумніву, закінчиться, і ми знову поринемо в соціальне життя та різноманітні активності. Але ці поради можуть стати гарною основою для подальшої взаємодії між батьками та дітьми з опорою на взаєморозуміння, повагу, довіру та підтримку.

ПОКИ ВИ ВДОМА- ГРАЙТЕСЯ

Під час карантину складно чимось зайняти дітей вдома: усі іграшки та домашні улюбленці їм уже встигли набриднути, і навіть найцікавіші мультики уже не так радують. Що робити у такій ситуації? Пропоную добірку розвивальних ігор, матеріали для яких батьки можуть знайти вдома. Крім цього, такі ігри не потребують спеціальної підготовки, а час, проведений з мамою чи татом, дитина запам’ятає надовго

Нагодуй мишку

Мета: розвивати дрібну моторику, тренувати пінцетний захват — вміння брати предмети великим та вказівним пальцями, розвивати вміння аналізувати.

Матеріали: маркер, кольоровий картон, клей, пластикова пляшка об’ємом 0,5 л, три види крупи різного розміру.

Спершу «перетворіть» пляшку на мишку — намалюйте на ній очі, приклейте паперові вушка та хвостик. Відкрутіть кришку — отвір у пляшці буде ротиком мишки. Насамкінець викладіть на столі три види крупи різного розміру, приміром, горох, квасолю і пшоно. Відтак запропонуйте дитині нагодувати «мишку». При цьому спонукайте дитину брати зерна того чи того розміру: «Мишка хоче не велику й не маленьку зернину — яку зернину ти їй даси?»

Місто

Мета: розвивати дрібну моторику та орієнтацію у просторі.

Матеріали: квасоля, іграшки від цукерки «Кіндер-сюрприз» чи мініфігурки LEGO. Запропонуйте дитині на килимку, столі чи іншій просторій поверхні викласти із квасолі ціле місто із вуличками, будинками,площами та парками. Коли дитина завершить «будівництво», запропонуйте їй заселити місто маленькими іграшками від цукерки «Кіндер-сюрприз» чи мініфігурками LEGO. Відтак можна розпочинати гру — нехай мешканці міста ходять одне до одного в гості, гуляють вулицями, бігають у парку тощо. Аби розвивати у дитини орієнтацію у просторі, пропонуйте їй завдання на кшталт: «Ходімо в другий будиночок» або «А тепер підемо провідаємо друга в будиночку справа від…» тощо.

Знайди і домалюй

Мета: розвивати увагу та зорове сприймання.

Заздалегідь намалюйте на аркушах паперу зображення людей, предметів чи речей, проте навмисне не завершіть малюнки. Приміром, зобразіть обличчя без носа, будинок без даху, стіл на трьох ніжках тощо. Відтак запропонуйте дитині домалювати деталі, яких бракує.

Чарівна скринька

Мета: розвивати рольову ідентифікацію та увагу, підвищувати впевненість у собі, усувати тривогу.

Матеріали: коробка середнього розміру, обгортковий папір або тканина, елементи декору для оздоблення, клей.

Зробіть чарівну скриньку для перевтілень. Для цього візьміть картонну коробку середнього розміру, приміром від взуття, і обклейте її обгортковим папером чи тканиною. Оздобте чарівну скриньку за допомогою ґудзиків, блискіток, кольорових стрічок чи інших декоративних елементів. Відтак поскладайте у неї сонцезахисні окуляри, старий годинник, капелюхи, рукавчики, хусточки, намиста, краватки, спідниці або сорочки та інші аксесуари чи речі. Відтак запропонуйте дитині обрати зі скриньки будь-яку кількість речей і перевтілитися у якогось реального чи вигаданого персонажа. При цьому не забудьте наголосити, що цей персонаж нічого не боїться.

Папуга

Мета: розвивати пам’ять і збагачувати словниковий запас.

Назвіть дитині три слова і попросіть повторити їх. Відтак додайте нове слово і знову попросіть дитину повторити. Так щоразу додавайте по одному новому слову. Ви можете називати слова з певної теми, приміром, домашні тварини, дикі тварини, посуд, одяг тощо. За бажанням ви можете поміняти з дитиною місцями: нехай вона називає вам слова, які ви маєте повторити. Повірте, дитина уважно стежитиме за правильністю ваших відповідей.

Хто як крокує

Мета: розвивати орієнтацію у просторі, уяву, знімати емоційне напруження.

Нехай дитина стане на відстані 8—10 кроків від вас. Відтак попросіть її зробити, приміром, один крок кота, два кроки слона, три кроки мурахи тощо. Не забувайте і про «кроки» рака, який задкує назад. Гра закінчиться тоді, коли дитина опиниться біля вас на відстані витягнутої руки.

LEGO-рахівниця

Мета: вивчати цифри і навчати рахувати до 10.

Заздалегідь виготовте LEGO-рахівницю. Для цього на деталях від конструктора LEGO-намалюйте маркером крапки та цифри. Приміром, на одній деталі зобразіть одну крапку, а на другій — цифру один, на наступних — дві крапки і цифру два і так далі аж до десяти. Довільно розкладіть деталі на столі й запропонуйте дитині з’єднати їх так, аби кількість крапок на одній деталі відповідала цифрі на другій.

Придумай історію

Мета: розвивати пам’ять, увагу, уяву та логічне мислення.

Ви починаєте розповідати історію — говорите одне речення. Приміром, «Хлопчик відкрив коробку». Дитина має повторити вашу фразу й додати до неї одне слово. Відтак ви повторює фразу, яку сказала дитина, й додаєте до історії нове речення, яке дитина має доповнити. Гра триває доти, доки хтось із вас не забуде якийсь фрагмент історії.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО КАРАНТИН

/Files/images/d7sjpm.png

4 золотих правила , аби вижити під час карантину з дітьми /Files/images/qepey9.jpg

Як зберегти гарні стосунки

під час карантину?

Одним із неочевидних наслідків коронавірусу в Китаї стала велика кількість розлучень. Навіть пристрасно закохані пари, які багато часу проводили на спільній території без можливості усамітнитись, починали сваритись через дрібниці. Причина - перевищений ліміт спілкування та ізоляція. Розповідаємо, як пережити карантин у гармонії з собою, партнером та іншими членами родини.

Дотримуйтесь звичних ритуалів та розпорядку дня.Без цього день зливається з ніччю, а вільний час починає нагадувати зимову сплячку. Якщо на час карантину ви працюєте віддалено, і далі «ходіть на роботу» до іншої кімнати та у більш формальному одязі, ніж піжама.

Стежте за своїм психологічним станом.Тимчасова бездіяльність діє на людину як медитація: впорядковує думки та дарує спокій. А от довготривала відсутність зовнішніх збудників може призвести до тривожних станів та депресії. Щоб цього уникнути, не давайте своїм органам чуття нудьгувати. У пригоді стануть ванна з піною, нова музика або серіал, масаж чми прогулянка на балкон.

Дозуйте спілкування.Інколи нам хочеться вілпочити від людей, навіть від найрідніших. Тому не соромтесь сказати про це партнеру, дітям чи батькам. Водночас під час карантину деякі люди можуть почуватися пригнічено через відсутність спілкування. Тож влаштовуйте соціальне життя онлайн: зустрічі на каву скайпом, тренування уYouTube, спільні перегляди кіно на стрімінгових сервісах тощо.

Спілкуйтесь із дітьми.На карантині ви проводите багато часу разом, тому краще встановити правила. Спочатку поясніть дитині, що карантин – це не канікули, але й не покарання. Ми маємо залишатись вдома, щоб не захворіти. Тут стануть у пригоді пазли, «оригамі», розмальовки, рухливі ігри, мильні бульбашки на балконі і навіть планшет з мультиками. Головне – чергувати активності та залишити мамі час на себе.

Проговорюйте негатив.Коли ми багато часу проводимо з партнером і не маємо можливості дистанціюватись, конфлікти можуть траплятись на рівному місці. Краще скажіть, що саме вас засмучує, бо це допоможе знизити градус і попередити емоційні вибухи.

Допомагайте.Якщо ви можете замовити їжу через мобільний додаток та перечекати карантин у ковдрі, то цілком можливо, що ваші старші родичі або просто літні сусіди цього зробити не можуть. Допоможіть їм опанувати технології або зробіть все за них, адже взаємодопомога цінна у будь-які часи.

Бережіть себе та рідних. Давайте створювати кола любові та підтримки – вони протистоять будь-якому вірусу.

Як розвити емоційний інтелект дитини

Що таке емоційний інтелект і як він зробить вашу дитину успішною

Емоційний інтелект і емоційність - це не одне і те ж. Висока емоційність - це бурхлива реакція людини на навколишній світ. Емоційна людина, наприклад, буде жестикулювати і зітхати під час перегляду цікавого фільму. Але це не буде говорити про її розвинений емоційний інтелект. Емоційним інтелектом володіє людина, яка вміє: • розуміти і сприймати власні емоції; • керувати своєю поведінкою під час тих чи інших емоцій; • розуміти, які емоції відчувають інші люди; • використовувати знання про свої та чужі емоції для міжособистісного спілкування.

/Files/images/2.png

Навіщо він потрібен

Люди з розвиненим емоційним інтелектом стають хорошими командними гравцями, лідерами. Вони вміють вести переговори і домагатися свого, при цьому залишаючи про себе приємне враження. Професійні знання, звичайно ж, теж потрібні людині для особистісного та кар'єрного зростання. Але емоційного інтелекту ми навчаємося з найбільш раннього віку, причому несвідомо. Тому батькам варто задуматися про майбутнє дітей і допомогти їм розібратися в багатогранному світі почуттів. Навчання емоційного інтелекту відбувається, як не банально це звучить, в емоційні моменти життя. Приділяючи увагу емоційному вихованню, батьки збільшують ступінь довіри в сім'ї, можуть вплинути на дітей в потрібній ситуації і виростити цілісну та впевнену в собі особистість.

Деякі помилки батьків

/Files/images/3.png

Довгий час батьки по всьому світу ретельно стежили за успіхами своїх дітей у навчанні та зовсім забували про емоційне виховання. Стереотипи теж заважають правильно сприймати почуття. Напевно, багатьом хлопчикам забороняли плакати, а дівчаткам говорили, що їм не можна злитися. Психолог Джон Готман виділяє три типи батьків, які неправильно поводяться з дитячими емоціями: • Батьки, які відкидають емоції. Вони роблять вигляд, що переживання дитини - це дрібниця, намагаються відвернути дітей від них. • Батьки, які не схвалюють емоцій. Вони сприймають негативні емоції як неправильні і часто карають дітей за них. • Батьки, які не втручаються. Вони бачать дитячі емоції, але не знають, як допомогти дітям, тому роблять вигляд, що нічого не відбувається. Такі підходи не дозволять дитині правильно оцінювати свої і чужі емоції. Виділяють кілька золотих правил виховання, яких варто дотримуватися. Чого не потрібно робити батькам • Говорити дитині, щоб ви зробили на її місці або що їй потрібно відчувати, наприклад: «Ти засмутився, а я б на твоєму місці раділа». • Карати дитину за прояв почуттів. • Залишатися осторонь, коли дитині погано.• Говорити дитині, що її проблема знайома всьому світу, а деяким людям гірше живеться на світі. Подібні дії знецінюють і ображають проблему дитини та її почуття. Що потрібно робити батькам • Якщо дитина зробила щось небажане, дайте коментар вчинку і ваших почуттів. Наприклад: «Я хвилююся, коли ти стрибаєш з висоти» замість: «Ти жахливо себе поводиш».• Покажіть зацікавленість в проблемах дитини. Постарайтеся знайти приводи, щоб похвалити його, а не те, за що можна насварити.• Намагайтеся зрозуміти, яку емоцію відчуває дитина. Пам'ятайте, що у дитини не такий багатий словниковий запас і життєвий досвід. Вона може просто не розуміти, що саме її засмучує. Тому питання: «Що трапилося?», може залишитися без відповіді. Краще вистежити ґрунт навідними питаннями: «Ти не сильно втомився?», «Я бачу, що тобі погано, може, тебе образив хтось?». Вислухайте відповідь дитини і допоможіть їй описати словами свої почуття. • Обговоріть з дитиною, як можна вирішити її проблему зараз і що можна зробити, якщо вона повториться. Подібні дії допоможуть батькам вибудувати з дітьми теплі й близькі стосунки та розвинути емоційний інтелект ваших малюків.

АНІМАЛОТЕРАПІЯ.

ЯК ВПЛИВАЮТЬ ТВАРИНИ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ?

Здавна відомо, що спостерігання живої природи заспокоює людину, лікує її душу й тіло. Дійсно, більшість людей з великим задоволенням любуються тваринами, пташками, рибками й метеликами, особливо у їхньому природному середовищі проживання.

Але, як виявилось, не одне це добродійно впливає на людину. Безпосередній контакт з живими істотами також корисний для покращення самопочуття, зняття стресу, обдаровує радісними емоціями.

Спілкування дорослих і дітей з тваринами впливає на їх швидке оздоровлення від цілого ряду недугів, які здавалися невиліковними. Про цей факт знали ще стародавні люди, але свідомо стали підходити до цього і використовувати декілька віків назад. Явно, тоді і відбулося зародження анімалотерапії у її сучасному розумінні.

Анімалотерапія – це метод надання психологічної допомоги через взаємодію з тваринами та їх символами (образами, малюнками, іграшками). За допомогою анімалотерапії дитина може легко подолати свої страхи, почуття самотності (якщо батьки часто зайняті, але потрібно враховувати, що ніяка тварина не замінить людського спілкування та уваги), замкненість малюків, агресивність до оточуючого світу, почуття безпорадності.

Використання анімалотерапії в роботі з дитиною не ставить перед собою мету втручання у життєвий сценарій малюка. Головна задача використання анімалотерапії – це максимально повне розкриття додаткових можливостей дитини: в її поведінці, особистості, психічному і соціальному розвитку. Анімалотерапія дозволяє максимально пристосовуватися дитині до умов життя, в яких вона знаходиться та навчитися збалансованій взаємодії з оточуючим світом.

Як і у різних методів, у анімалотерапії є широкий інструментарій – це символи тварин: образи, малюнки, казкові герої, іграшки та справжні тварини, спілкування з якими найбільш безпечне для дитини.

При обиранні тварини, яка підійде для спілкування з малюком необхідно вивчити її індивідуально-психологічні особливості. Звички у «побуті» і на природі, теж не слід залишати без уваги. Обов’язково потрібно з’ясувати умови виховання та догляду. Знати як тварина реагує на дітей і нову людину, як вона знайомиться, спілкується. Агресивна тварина може завдати шкоди дитині, як фізичної, так і психологічної. Також важливо знати стан здоров’я дитини.

Різні тварини виконують найрізноманітніші функції. Тому необхідно правильно підібрати необхідну тварину, для спілкування з дитиною:

КІШКИ – реалізують необхідність тілесного контакту, знімають агресивність, нормалізують роботу систем організму (особливо серцево-судинної системи) та обміну речовин. Кішки чудово заспокоюють нервову систему, тому дуже корисні образливим, збудженим, гіперактивним дітям. Котяче мурчання позитивно впливає на людину. Мурчання сприяє виробленню гормону радості та хорошого настрою. Воно допомагає при стресі, нормалізує нервову систему, судинний тонус. Всебічний розвиток особистості дитини можливий завдяки тваринам, і кішка з подвір’я (тобто без певної породи, статусу, а іноді і без місця проживання) буде найкращим помічником в цьому. У таких кошенят поєднуються усі найкращі якості кішок – вони ласкаві, пестливі, чуйні, полюбляють гратися, лежати на руках тощо. Для дітей такі коти – ідеальний варіант, бо з ними можна погратися, побігати по всій кватирі, можна і на руки узяти, погладити, покласти на коліна і слухати їх мурчання. Отже, вплив кішок на особистість дитини, напевно, один з найсильніших серед інших тварин, тому що з ними можна і дружити, і гратися, і позмагатися у бігу.

КОНІ –добре допомагають протидіяти різним руховим порушенням, знімають негативний вплив гіпокінезії, обумовлений хворобою; допомагають розвивати фізичну активність хворого; сприяють відновленню порушених функцій організму; покращують або відновляють втрачені навички під час хвороби; забезпечують професійну реабілітацію,формують нові або відновлюють втрачені навички. Координація тулуба у положенні сидячи верхом на коняці при її рухах вперед здійснює реабілітаційний вплив на ходу маленьких пацієнтів. Лікування кіньми повинно контролюватися спеціалістами (педіатром, невропатологом, інструктором по іппотерапії). Іппотрепевт розробляє серію спеціальних вправ і стежить за навантаженням, і станом дитини.

СОБАКИ –самі товариські, найемоційніші, найрозумніші з усіх свійських тварин!Як правило, спілкування з собакою чинить на дитину або позитивний, або нейтральний ефект (у тому випадку, коли дитина не просила собаку і піклування про неї намагаються нав’язати їй батьки). Однак це відбувається у тому випадку, якщо і з боку дитини, і з боку собаки у розвитку немає ніяких відхилень. Необхідно пам’ятати, що не всі собаки здібні виконувати функції «психотерапевта». Це залежить і від породних особливостей тварини, і від її характерологічних особливостей: собака повинна бути врівноваженою, неагресивною, зі стабільною психікою. Діти сприймають собаку як товариша по грі. Тут необхідна пояснювальна робота з боку дорослих, спрямована на роз’яснення у доступній для дітей формі механізмів поведінки собаки. Якщо говорити про різні особливості дизонтогенезу у дітей (порушення розвитку психіки в цілому, порушення темпів та строків розвитку окремих сфер психіки , їх компонентів), то ми повинні брати до уваги і різні поведінкові та психологічні характеристики таких дітей, підбирати тварин, котрі змогли б спілкуватися з дитиною, яка має саме такі особистісні особливості, а не прагнути того, щоб собака була «універсальною», яка підходе на всі випадки. Так, при порушенні емоційно-особистісної сфери та комунікативних функцій (наприклад, аутизм), тварина стає для дітей унікальним містком у світ людей. Найчастіше саме тварини заповнюють сосуд спілкування дітей з особливостями розвитку з однолітками і дорослими. Спілкуючись з «товаришем», дитина відчуває свою необхідність, не відчуває дискримінації – і як результат: зниження рівня тривожності, страхів; підвищення стресостійкості, самооцінки; хороше самопочуття, покращення настрою; розвиток співчуття та співпереживання. У пізнавальній сфері – розвиток спостережливості та уяви. Скуті, замкнені діти починають більше говорити, а діти з емоційною некомпетентністю проявляють здібності реагувати на тварин з неочікуваним інтересом, який надалі поширюється і на оточуючих людей. У випадках порушень опоно-рухового апарату та затримки психічного та мовленнєвого розвитку під час занять та ігор з собакою мобілізуються рухові функції, розвивається крупна та мілка моторика, координація рухів, знімається фізична напруга.

РОЗВЕДЕННЯ РИБОК –рекомендовано при

нейродермітах (спостереження за рибками знижує свербіння шкіри), бронхіальній астмі та застуда, істерії, епілепсії тощо. Спостереження за акваріумними рибками – чудовий засіб розслабитися. В цей момент дитина отримує можливість емоційної розрядки. Таким засобом рекомендують врятовуватися від депресій, нервових зривів або тяжких психологічних потрясінь. Непоспішне переміщення підводних мешканців, шум дзюрчання води, можливість зануритися в іншу реальність існування дозволяють відволіктися від дитячих переживань та заспокоюють нервову систему.

ПТАШКИ –рекомендовані при серцево-судинних хворобах; звільняють дитину від нудьги, меланхолії, депресивних станів. Пташки розвивають у дітей почуття уваги, відповідальності, терпіння. Якщо у дитини є логопедичні проблеми, вона може частково їх вирішити, старанно промовляючи складні слова з пернатим вихованцем. Просте спостереження веселих, співаючих пташок надійно уберігає від хандри, меланхолії, депресивних станів. А прослуховування їх красивих мелодій – чудовий засіб від багатьох нервових захворювань, перевтоми та апатії. Також пташки сприяють зникненню больових проявів.

ДЕЛЬФІНИ -звільнять дітейвід невротичних станів. Допоможе дітям, які страждають синдромом Дауна, іншими генетичними захворюваннями; при мінімальній мозковій дисфункції; при синдромі дефіциту уваги гіперактивністю;

дитячому церебральному паралічі; ранньому дитячому аутизмі; при порушеннях навчання та розладах пам’яті. Дельфінотерапія – метод психотерапії, який побудований на спілкуванні людини і дельфіна. Проводиться у формі спілкування, гри та простих спільних вправ під спостереженням спеціалісту. У дітей при контакті з дельфінами спостерігається позитивний ефект при порушеннях мовлення, уваги, затримки розвитку. Під час занять з дельфінами уповільнюються ритми мозку, знижується загальний рівень збудження центральної нервової системи і відбувається загальна релаксація організму. До того ж в цей час відбувається вироблення ендорфінів – гормонів, які відповідають за гарний настрій та самопочуття.

ГРИЗУНИ – спілкування з гризунами допомагає невпевненим у собі дітям перемогти замкненість, комплекси. Тактильний контакт з маленькими м’якими звірками розслабляє дрібні м’язи, знижує тривожність, емоційну напругу та агресію. Дітей вони вчать бережливому, охайному ставленню. Гризуни вчать своїх маленьких господарів уважності, терплячості (доводиться пристосовуватися не тільки до характеру вихованця, але і до його режиму). Кроликів і морських свинок діти просто обожнюють, тому що з ними можна гратися не тільки вдома, але й на дворі, їх можна погладити, подержати на руках тощо.

Тварини з давніх часів були постійними супутниками людей. Про вплив свійських тварин на поведінку дітей відомо давно. Ще в 1969 році американський психотерапевт Б.Левінсон писав, що тварини допомагають зломити ворожнече ставлення дитини до оточуючого світу і встановити комунікаційні зв’язки.

Діти значно частіше, ніж дорослі, приписують своїм друзям-тваринам людські якості, вони відносяться до них як до своїх однолітків, розмовляють з ними, довіряють їм свої таємниці. Кішка або собака, на відміну від батьків, яким завжди ніколи, завжди їх вислухають і зрозуміють. А на відміну від одноліток, вони ніколи не пліткують, не дражняться. Взагалі-то, у чомусь вони ідеальні співрозмовники – у всякому разі, ідеальні слухачі.

Свійські тварини – могутній інструмент для стресу. І це має особливе значення, коли дитина на початку невротизована, а зараз дітей з відхиленнями в діяльності центральної нервової системи все більше і більше. Взагалі-то, багато здорових дітей боїться, наприклад, темряви або самотності, а присутність самотнього друга допомагає визволитися від цих страхів і не дає їм перейти у справжню фобію.

Постійне спілкування зі свійськими тваринами дозволяє осягнути навички невербального спілкування і розвиває інтуїтивне розуміння світу.

Дослідження доводять, що рівень агресивності і конфліктності у дітей, котрі мають свійських тварин, у два рази нижча, ніж у дітей, котрі не мають свійських тварин.

Діти, які мають свійську тварину менш агресивні, запальні та підозрілі, з легкістю йдуть на поступки і компроміс. Вони більш активні, і менш тривожні, ще К.Лоренц писав, що «в результаті спілкування зі свійськими тваринами діти ще в дуже ранньому віці привикають рахуватися з іншими».

Досвід спілкування з тваринами та догляд за ними у дитинстві робить людину більш чуйною до відчуттів та настроїв інших, виховує терплячість, самовладання, самоконтроль. Становлячись партнерами дітей, тварини прискорюють їх емоційний розвиток, допомагають перебороти критичні стани та стреси.

Поза сумнівів, тварини – це джерело перших знань дитини про природу. Дитина, побачивши тварину, тягнеться до неї, дізнається назви та розбіжності між різними тваринами, знайомиться з їх поведінкою.

Крім того, тварина – прекрасний засіб розвитку сенсорики. Тут з природою не може порівнятися ні одна, нехай навіть найдосконаліша, навчальна іграшка! У спілкуванні з твариною дитина вчиться сприймати об’єкт через органи почуттів: відчувати форму, величину і колір, а також запах, розміщення у просторі, тип рухів, м’якість шерсті та більшість інших «параметрів».

Тварини дають грунт для розвитку логічного мислення у дітей. На основі отриманих з життя уявлень про тварин дитина вчиться бачити різні зв’язки та залежності: наприклад, кішка навчить біля миски – голодна тощо.

Тварини стимулюють безліч різних видів діяльності: спостереження та гру, працю, творчість, процес змагання – у результаті у дитини формується здорова допитливість, вона вчиться бути спостережливою, у неї розвивається фантазія.

У процесі спілкування з тваринами у дитини розвивається почуття прекрасного: діти вчаться бачити натуральну красу свійських вихованців. А ця красота, у свою чергу, стимулює дитячу творчість. Дитина прагне відобразити свої хвилювання з тваринами у віршах, розповідях, а головне, у зображувальній діяльності.

Свійські тварини можуть вилікувати від заїкання, а також допомагають замкненим дітям влитися в оточуючий світ.

Свійські тварини стають джерелом і перших хвилювань, і першої радості. У спілкуванні з тваринами дитина відчуває позитивні емоції, а взагалі-то у сучасному світі саме їх і не вистачає.

В той же час, дитина при спілкуванні з тваринами природнім шляхом вчиться проявляти бережливе та піклувальне ставлення до всього тваринного світу. Так дитині прищеплюються поняття екологічної культури, яка є складовою частиною культури духовної.

Дитина знайомиться з простими трудовими операціями. Під керівництвом дорослих вона набуває перші навички по догляду за тваринами. При цьому дитина отримує і додаткові знання про умови життя тварин у природі та в умовах вдома.

Тварини незамінні у закріпленні фізичного і психічного здоров’я дітей: у процесі прогулянок з собакою, ігор з кішкою або кроликом, а також при догляді за вихованцем діти чудово удосконалюються фізично.

Тварини – це своєрідна «психологічна допомога» для дітей: компенсуючи самотність, вихованці знімають психоемоційну напругу, дають можливість погратися і навіть поговорити з собою, погладити себе – це важливо, особливо, коли у дорослих не вистачає часу і сил на спілкування зі своєю дитиною. Тварина не замінить батьківську любов, але спілкування зі свійською твариною буде дитині дуже корисним.

Нерішучим та замкненим дітям свійські вихованці нерідко замінюють друзів, і тоді діти довіряють тварині свої таємниці, радощі та печалі, хвастають своїми досягненнями та здібностями – адже тварина не відмахнеться, не буде сміятися і нікому не розповість. А ще завдяки вихованцю така дитина може з легкістю завести друзів і серед дітей, наприклад, під час спільних прогулянок з собакою у парку.

Діти егоцентричні: вони не можуть поставити себе на місце іншого і зрозуміти, що він відчуває.

Тварини ж просто не вміють приховувати свій стан та відчуття, і при спостереженнях, і при спілкуванні з тваринами діти вчаться співчуттям, співпереживанням, розумінню оточуючих – а це важливо для життя дитини у суспільстві.

Занадто рухливі діти у спілкуванні з тваринами успішно «скидають» надлишок своєї енергії, при цьому направляючи її у необхідне русло.

Тварини не розмовляють, але видають звуки, повідомляючи про свої потреби та настрій, рухами, позами та поглядом. Так діти вчаться розуміти без слів і тварин, і людей.

Присутність тварини у будинку дисциплінує: дитина швидше зрозуміє, що все живе потребує догляду, харчування, можливо – перебудови режиму дня у співвідношенні з потребами тварини. У дитини виховується почуття відповідальності, потреба та уміння піклуватися не тільки про себе, але і про інших, а це найкраще щеплення від егоїзму, особливо, якщо дитина у сім’ї одна.

Таким чином, діти, у яких вдома є тварини, володіють більш високим рівнем розвитку пам’яті, мислення, уваги, мови, у них вище пізнавальна мотивація, краще розвинені просторові уявлення, вони успішніше справляються с завданнями на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, краще узагальнюють та виділяють специфічні властивості предметів та явищ, і у цих дітей емоційний світ більш заможніший і різноманітніший.

Спілкуючись с тваринами, піклуючись про них, дитина вчиться любові, доброті і бережливому ставленню до всього живого!!!

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам

Що таке булінг?Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском.67% дітей стикалися збулінгом в навчальних закладахв тих чи інших проявах.

Булінг буває:

  • фізичний:штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;
  • економічний:крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей;
  • психологічний:принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж;
  • сексуальний:принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;
  • кібербулінг:приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР

  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки; МАЄШ ПИТАННЯ? – Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
  • Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність.
  • Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
  • Зверніться допсихолога ЗДО іпроконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час перебування в садочку– агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння! Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг),батьки можуть бутипритягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

  • Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
  • Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
  • Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
  • Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вихователь, керівництво закладу);
  • Повідомте керівництво ЗДОпро ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
  • Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ

  • Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
  • Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
  • Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
  • Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
  • Повідомити керівництво ЗДОпро ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Кiлькiсть переглядiв: 273